Alfa Romeo Tipo 512

Alfa Romeo Tipo 512 мав замінити гоночний автомобіль Alfa Romeo 158 Voiturette. Він був розроблений Віфредо Рікартом як його другий автомобіль для Alfa Romeo після Alfa Romeo Tipo 162 з двигуном V16.

Це був перший гоночний автомобіль Alfa Romeo із центрально розташованим двигуном. Він був оснащений опозитним 12-циліндровим двигуном (технічно кажучи, це 180-градусний V12) із центрально розташованим двигуном. З двома нагнітачами типу Рутса двигун міг видавати до 225 кінських сил (168 кВт) на літр. Двигун мав дуже короткий хід поршня порівняно з іншими автомобілями Гран-прі того часу, лише 54,2 міліметра (2,13 дюйма) (діаметр циліндра 54 мм).

19 червня 1940 року тест-пілот Alfa Romeo Аттіліо Маріноні загинув під час випробування підвіски 512, встановленої на Alfetta 158.

Пізніше, 12 вересня 1940 року, Tipo 512 вперше випробував головний тест-пілот Alfa Romeo Консальво Санезі; незважаючи на велику потужність, його керованість вважалася недостатньо хорошою.

Розробку автомобіля було зупинено під час Другої світової війни. Було побудовано ще одне шасі, але цей автомобіль ніколи не брав участі в гонках. Обидва прототипи зараз експонуються в Історичному музеї Alfa Romeo в Арезе, Італія.

Потенціал цієї машини не дуже очевидний, оскільки вона залишалася негоночним прототипом. Потужність двигуна, виміряна на стенді, становила 335 к.с. (250 кВт) при 8600 об/хв. У музеї Alfa Romeo в Арезе, поряд із представленою 512, є такі дані: максимальна потужність (орієнтовно) 500 к.с. (373 кВт) при 11 000 об/хв та максимальна швидкість понад 350 км/год (217 миль/год).

Зрештою, у 1950 році Alfa Romeo виграла чемпіонат світу з Формули-1 на Alfetta 158, зайнявши місце, для якого спочатку розроблявся 512.

По матеріалам wikipedia.org